Городок Хмельницька область: невелике місто з великою історією
Городок Хмельницька область — колишній Городок-Подільський, адміністративний центр Городоцької міської територіальної громади. Місто розкинулось на берегах Смотрича і Тростянця, за 52 кілометри на південний захід від Хмельницького і за 27 кілометрів від курорту Сатанів. Тут працює залізнична станція Вікторія на лінії Ярмолинці — Копичинці, тож дістатись сюди можна і поїздом, і автобусом.
Населення Городка станом на початок 2020-х років оцінюють у 14–15 тисяч осіб, із помітною польською громадою, що сформувалася ще в литовсько-польську добу. У місті збереглися римо-католицька парафія, православні громади, цукрові заводи, верстатобудівне виробництво і неспішний подільський ритм, який одразу відчувається на вузьких вулицях центру.
Географія і транспорт
Городок лежить на Подільській височині, у межах вологого континентального клімату з теплим літом. Середня температура липня тримається біля +22 °C, січневі морози сягають –10 °C. Відстань до Хмельницького — 52 км, до Сатанова — 27 км, до Кам’янця-Подільського — близько 50 км. Через місто проходить автотраса, що сполучає Хмельницький і Кам’янець-Подільський.
Залізничне сполучення
Станція Вікторія працює на лінії Ярмолинці — Копичинці. Сюди курсують приміські поїзди з Хмельницького та Кам’янця-Подільського. Для одноденної поїздки краще заздалегідь перевірити розклад: у вихідні кількість рейсів скорочується, а квитки на ранкові електрички розкуповують напередодні.
Автобус і авто
З обласного автовокзалу в Хмельницькому до Городка йдуть маршрутки і рейсові автобуси. Автомобілем шлях займає близько години через Ярмолинці. Місцева навігація добре працює на Google Maps і Map.me, тож «сліпих» ділянок траси практично немає. У самому місті громадський транспорт обмежений приватними маршрутками, що зв’язують центр із залізничною станцією і автостанцією.
Походження назви і найдавніша історія
За однією з версій, назву місто отримало, коли литовський князь Федір Коріятович передав поселення шляхтичу Бедриху (Бедришку) з роду Свірчів. Звідси нібито й пішла назва «Бедрихів Городок». В актах XV століття поселення фігурує під кількома іменами: Городок, Грудек-Подольскі, Грудок і Новодвор.
У документах 1456 року Городок уперше згадується як «Новий двір». З кінця XV до середини XVI століть містечко належало магнатам Новодворським — відгалуженню роду Свірчів. У 1550 році татарські орди знищили поселення вщент, але завдяки вигідному розташуванню на торговому шляху з Брацлавщини до Коломиї воно відродилось.
Герб міста
Герб Городка надано 22 січня (2 лютого) 1796 року. На знак того, що місто лежить у горбистій місцевості, на гербі зображено дві золоті гори на червоному полі, а між ними — срібну міську стіну. Цей опис збігається з тогочасною геральдичною традицією Поділля, де горби символізували рельєф, а стіна — укріплений характер поселення.
Археологічні знахідки
На території сучасного Городка виявлено рештки поселень Трипільської культури III тисячоліття до нашої ери та кілька поховань доби бронзи II тисячоліття до нашої ери. На краю селища VI–VIII століть археологи знайшли кам’яну вимостку розміром 2,3 на 1,5 метра, обпалену зверху, та яму діаметром 1,5 метра з обпаленим дном, заповнену вугіллям, попелом, перепаленими кістками тварин і уламками посуду. Характер знахідок дав підстави віднести городище до сакральних.
Литовсько-польська доба
Перша писемна згадка про Городок датується 1362 роком, коли литовські князі розгромили татар на річці Сині Води і взяли під контроль Поділля. Утім, у «Литовському літописі» місто прямо не згадується, тому частина істориків схильна відсувати дату заснування до 1392 року. З кінця XV до першої чверті XVI століть містечко належало Новодворським, із середини до кінця XVI століття — переважно «генералу» Миколаю Гербурту та шляхтичу Яну Свірчу, протягом двох століть XVII–XVIII — магнатам Замойським, а першу чверть XIX століття — барону Гейсмару.
Центром сільської волості у складі Подільського воєводства Польського королівства Городок став у першій половині XVI століття. Після шлюбу литовського князя Ягайла та польської королеви Ядвіги поляки почали активно осідати на Поділлі. З цього часу Городок сприймається як переважно польське містечко з давніми духовними традиціями, і ця особливість відчутна дотепер.
Козацька доба і Хмельниччина
Під час Хмельниччини 1648–1654 років Городок опинився в епіцентрі подій. У 1653 році козацькі війська взяли Городоцький замок і, за свідченням мемуариста, «не пощадили ні шляхти, ні поспольства». Саме 20 червня 1653 року під Городком сталася подія, яка, за оцінками дослідників, надовго визначила перебіг української історії. Через політичні прорахунки стався масовий виступ козаків проти гетьмана, і старшинська рада ухвалила рішення «повертатися назад і за ляхами не гнатися». Наступного дня, 21 червня, військо рушило на схід. Провал наступу закріпив розділений статус українських земель на десятиліття.
Турецьке панування та повернення польської влади
Турецьке ярмо 1672–1699 років суттєво зменшило населення міста. Щоб компенсувати втрати, магнат Замойський переселив сюди селян-мазурів з-за Вісли та Сяну. Це була друга велика хвиля польського впливу. Місцеві жителі брали участь у народному повстанні 1702 року, що розгорнулось на Правобережжі, — чимало міщан приєдналось до загонів Федора Шпака, які діяли в районі Городка і Сатанова. А під час селянсько-гайдамацького повстання 1734 року частина городчан влилась до загонів Медведя (Медведенка).
За королівською грамотою 1786 року Городок-Подільський отримав права міста. У цей час серед його мешканців переважали католики, діяли два костели, один монастир і церква святого Георгія Мученика. Населення займалося землеробством, існували ремісничі цехи гончарів, чинбарів, свічкарів і кравців.
У складі Російської імперії
Після третього поділу Польщі Правобережна Україна до Збруча відійшла до Росії. У липні 1795 року Городок став повітовим містечком Подільського намісництва, а у 1796 році отримав герб із срібною стіною між двома золотими горами на червоному полі. Як і в більшості прикордонних містечок, тут зросла частка єврейського населення. На початку XX століття в місті проживали 3325 осіб юдейської віри, 2688 католиків і 1842 православних.
1830 року Городок придбав барон Гейсмар, який сприяв відновленню міста та торгівлі. Він прославив місто складами угорських вин, збудував цукровий завод, а рештки замку переробив на житловий будинок. У 1839 році запрацював один із перших в Україні цукрових заводів, згодом — ливарно-механічна майстерня Мельхерта та Єфімова. Якщо у 1578 році в містечку налічувалось 28 ремісників, то у 1850-х роках їх стало 80. Останніми власниками Городка з 1875 року була родина Виноградських із Києва.
XX століття: між війнами і промисловим ривком
На початку XX століття Городок став переважно промисловим: працювало 23 заводи, половина з яких випускала продукцію з глини. На все Поділля славилися городоцькі гончарі, а фабрика з оздоблення порцеляни використовувала розпис, який привозили з Карлових Вар і Праги. На кошти казни і місцевих жителів було збудовано школу і відкрито двокласне міністерське училище.
Радянська влада встановилася в Городку-Подільському в січні 1918 року, через кілька місяців місто перейшло до влади Української держави. У липні 1919 року тут відбувалися бої Волинської групи Дійової армії УНР з більшовиками. Колективізація, Голодомор і сталінські репресії забрали життя сотень людей. Під час Голодомору 1932–1933 років померло щонайменше 62 жителі міста. Про жертв нагадує Курган пам’яті, споруджений на західній околиці.
Німецька окупація тривала з 8 липня 1941 року до 25 березня 1944 року. У боях за звільнення міста загинуло 240 радянських солдатів, а понад 300 городчан не повернулися з фронтів Другої світової. Після війни відбудували цехи механічного та цукрового заводів. У 1949 році почали будувати другий цукровий завод, який запрацював у 1952 році і став одним із найпотужніших у цукровій галузі Хмельниччини. Згодом стали до ладу верстатобудівне виробниче об’єднання, молочноконсервний комбінат і плодоконсервний завод. Статус міста Городок отримав 1957 року, до того він мав статус селища міського типу.
Відновлення незалежності
У цьому матеріалі про місто Городок Хмельницька область використано дані з відкритої українськомовної статті у Вікіпедії, яка містить посилання на архівні документи, історичні довідники та місцеві краєзнавчі матеріали. Окремі цифри, зокрема дані про населення початку XX століття і події Голодомору 1932–1933 років, узгоджено з наявними у Вікіпедії посиланнями. Поточні демографічні показники мають орієнтовний характер і можуть уточнюватися органами статистики.
10 серпня 2017 року внаслідок об’єднання міської та сільських рад Городок став адміністративним центром Городоцької міської громади. До 2020 року місто було центром однойменного району, а після його скасування увійшло до складу Хмельницького району. Сьогодні громада налічує понад 30 тисяч жителів і зберігає значний адміністративний ресурс, хоча районні установи тепер фізично розташовані в Хмельницькому.
Населення і національний склад
Городок — багатоетнічне місто з сильним польським корінням. На початку XX століття тут мешкали 3325 осіб юдейської віри, 2688 католиків і 1842 православних. Єврейська громада була зосереджена переважно в ремісничих і торгових кварталах і становила більшість до Другої світової війни. Нині демографічна картина інша: українці становлять більшість, поляки лишаються помітною громадою, єврейська громада збереглася у поодиноких родинах.
| Показник | Початок XX ст. | Радянський період | Сьогодення |
|---|---|---|---|
| Загальна чисельність | Близько 8 тис. | 15–17 тис. | 14–15 тис. |
| Українці | Меншість | Переважають | Більшість |
| Поляки | Значна частка | Зменшуються | Помітна громада |
| Євреї | Найбільша громада | Зменшуються | Поодинокі родини |
Городок досі вирізняється на тлі інших подільських міст саме своєю польською громадою. У місті працює римо-католицька парафія, час від часу проводяться польсько-українські культурні заходи, у школах доступні факультативи з польської мови. Це не «парадний» туризм, а частина повсякденного життя, яка відчувається навіть у будні дні.
Промисловість і економіка
Економіка Городка тримається на кількох «стовпах», частина яких успадкована ще з радянських часів, частина — переосмислена за роки незалежності. Промисловий профіль міста — харчова галузь, машинобудування і переробка сільгосппродукції. Це дозволяє Городку залишатися роботодавцем для навколишніх сіл, хоча молодь дедалі частіше шукає роботу в Хмельницькому або за кордоном.
Цукрова галузь
Два цукрові заводи — спадщина барона Гейсмара і радянських інвестицій 1950-х — залишаються головними роботодавцями у сезон цукроваріння з вересня по грудень. Заводи обслуговують поля не лише Городоччини, а й сусідніх громад, тому їхня роль для аграрного сектору Хмельниччини залишається відчутною.
Верстатобудування
Верстатобудівне виробниче об’єднання спеціалізується на металорізальних верстатах і запасних частинах. Підприємство пережило кілька хвиль модернізації, орієнтуючись на промислових замовників по всій Україні. Після 2022 року частина потужностей переорієнтувалася на ремонт техніки для оборонного сектору, що дало додаткові робочі місця.
Харчова промисловість
Молочноконсервний комбінат і плодоконсервний завод — класика подільської харчової переробки. Продукція йде під місцевими та загальноукраїнськими торговими марками, частина — на експорт до країн ЄС. Місцеві фермери постачають сировину з радіусом до 50 кілометрів, що добре працює в логістичному сенсі.
Малий бізнес і послуги
Сфера послуг представлена мережею приватних крамниць, ремонтних майстерень, агропідприємств і невеликих логістичних компаній. Після адмінреформи 2020 року в місті активно розвивається обслуговування сільських громад: відкриваються нові відділення банків, нотаріальні контори, медичні лабораторії. Це робить Городок своєрідним хабом для довколишніх сіл.
Пам’ятки і цікаві місця
Серед туристів побутує хибне враження, що в Городку дивитися нічого. Насправді тут є що побачити, якщо знати, куди дивитися. Стародавніх мурів і замкових веж майже не збереглося — рештки замку барон Гейсмар ще в XIX столітті перебудував на житловий будинок. Та є інші точки, які формують обличчя міста.
- Костел святого Станіслава — головна польська святиня, збудована в литовсько-польську добу. Діє до сьогодні, проводить служби для місцевої громади.
- Церква святого Георгія Мученика — православна пам’ятка, згадана в описах XVIII століття. Пережила кілька реконструкцій, але зберегла історичну вісь.
- Курган пам’яті на західній околиці міста — меморіал жертвам сталінських репресій і Голодомору 1932–1933 років.
- Залишки цукрового заводу Гейсмара 1839 року — промислова пам’ятка, яка нагадує про індустріальний старт міста.
- Будівля колишнього двокласного міністерського училища — приклад цивільної архітектури кінця XIX століття.
Туристичний маршрут можна укласти в один день: зранку — костел і центр, опівдні — Курган пам’яті, після обіду — промислові пам’ятки і прогулянка берегом Смотрича. У теплу пору тут працюють кілька приватних кафе з подільською кухнею.
Сучасне життя і громада
Городоцька міська територіальна громада нині налічує понад 30 тисяч жителів. Міська рада займається місцевими питаннями, обласна адміністрація — питаннями, що виходять за межі громади, а волонтерські ініціативи доповнюють соціальну сферу. У місті є сучасний стадіон, реконструйований Будинок культури, кілька приватних спортивних секцій. Після 2022 року значно активізувалися волонтерські організації, які допомагають переселенцям і військовим — це помітно за обсягом зборів і регулярністю ярмарків.
Кухня і гастрономія
Подільська кухня — це поміркованість, великі порції і прості, але якісні продукти. У Городку можна скуштувати страви, типові для всієї Хмельниччини, з локальними особливостями: у приватних пекарнях часто продають домашній хліб на заквасці, на ринку — ковбаси та сири з навколишніх сіл, у кафе — борщ із квасолею, картопляники з грибами, вареники з картоплею і шкварками.
Городоцькі гончарі здавна славилися своїм посудом, і ця традиція перегукується з гастрономією: у місцевих закладах часто подають страви в глиняному посуді, виготовленому в околицях. Якщо хочете відчути «справжній» смак міста, варто заглянути в маленькі кафе на околицях, а не в ресторани при готелях — там і порції більші, і ціни приємніші.
Практичні поради мандрівнику
Городок — невелике місто, тож більшість туристичних потреб тут закривається без зайвих зусиль. Нижче — стисла шпаргалка, що допоможе спланувати поїздку.
| Параметр | Орієнтовні значення |
|---|---|
| Відстань від Хмельницького | 52 км на південний захід |
| Залізнична станція | Вікторія (лінія Ярмолинці — Копичинці) |
| Оптимальний час для візиту | Травень, вересень |
| Тривалість знайомства | 1 день (повний маршрут) |
| Де зупинитися | Готель «Поділля», приватні садиби, агросадиби |
| Де поїсти | Кафе в центрі, ринок, домашні кухні |
Якщо плануєте залишитися на ніч, бронюйте житло заздалегідь: у сезон весіль і свят приватні садиби заповнюються швидко. Мобільний зв’язок працює стабільно, банкомати є в центрі. Аптеки і медичні пункти — у складі міської лікарні, що обслуговує всю громаду.
Сусідні населені пункти та одноденні маршрути
Городок зручно використовувати як базу для коротких подорожей Хмельниччиною. За 27 кілометрів лежить курорт Сатанів з мінеральними джерелами та руїнами замку, за 50 кілометрів — Кам’янець-Подільський зі своєю фортецею, за 70 кілометрів — Хотин, де збереглася ще одна могутня фортеця. Можна скласти маршрут «Городок + Сатанів + Кам’янець» на два дні або «Городок + Хотин» на день, якщо виїхати рано вранці.
Місцеві туристичні агенції пропонують авторські екскурсії з гідом, що знає місто зсередини. Такі формати підходять тим, хто цікавиться не лише «обкладинкою», а й історією конкретних вулиць і родин. Зазвичай екскурсію можна замовити через міську раду або через місцевих краєзнавців.
Городок і Поділля: спільне й відмінне
Поділля — історико-географічний регіон, до якого входить і Городок, — має свої особливості, що проявляються навіть на рівні побуту. Це край м’якого клімату, родючих чорноземів, вапнякових круч і сильних польсько-єврейських традицій. Городок тут не виняток, а яскравий приклад: містечко зберігає багато рис, типових для регіону, але водночас має власне обличчя, сформоване литовсько-польською, козацькою і радянською добами.
Якщо порівнювати Городок із сусіднім Сатановом, то перше — це промисловий і адміністративний центр, а друге — курортне селище. Якщо порівнювати з Кам’янцем-Подільським, то Городок менш «парадний», але більш автентичний у повсякденному житті. Це місто, яке варто відвідати саме заради відчуття справжнього подільського ритму, а не заради головних туристичних «магнітів».
Перевірені факти і джерела
Поширені запитання
Городок Хмельницька область — це район чи місто?
Городок — це місто, центр Городоцької міської територіальної громади. До 2020 року він також був центром однойменного району, який увійшов до складу Хмельницького району в результаті адмінреформи.
Скільки жителів у Городку сьогодні?
За відкритими даними, у місті проживає близько 14–15 тисяч осіб. Точні цифри щороку уточнюються органами статистики з урахуванням міграції.
Чи є в місті залізничне сполучення?
Так, у Городку працює залізнична станція Вікторія на лінії Ярмолинці — Копичинці. Через неї курсують приміські поїзди та електрички з Хмельницького та Кам’янця-Подільського.
Які найцікавіші пам’ятки Городка?
Найчастіше відвідують костел святого Станіслава, церкву святого Георгія Мученика, Курган пам’яті, а також залишки першого цукрового заводу Гейсмара. Усі ці об’єкти розташовані в межах пішохідного маршруту.
Чи є в Городку польська громада?
Так, місто здавна вирізняється сильною польською громадою, що сформувалася ще в литовсько-польську добу. Сьогодні в місті діє римо-католицька парафія та проводяться польсько-українські культурні заходи.
Як дістатися з Хмельницького до Городка?
Найзручніше — автобусом з обласного автовокзалу або електричкою через станцію Вікторія. Автомобілем шлях займає близько години через Ярмолинці по трасі на Кам’янець-Подільський.
Коли краще приїздити в Городок?
Оптимальний час — травень і вересень, коли стоїть комфортна погода і немає літньої спеки. Взимку місто також має свій шарм, але частина маршрутів може бути ускладнена через ожеледицю.
Чим займається місто зараз?
Городок лишається промисловим центром із цукровими заводами, верстатобудівним виробництвом і харчовою промисловістю. Після 2022 року частина підприємств також виконує оборонні замовлення.
Чи є в місті музеї?
У Городку працює місцевий краєзнавчий музей, де представлені археологічні знахідки, зокрема рештки Трипільської культури, та матеріали з історії міста від литовсько-польської доби до сьогодення. Експозиція невелика, але зібрана з любов’ю до деталей.
Залишити відповідь